Фото без опису

Щорічно з підвищенням температури повітря на водоймах спостерігається зростання синьо-зелених водоростей що знижує рівень кисню у воді та викликає мор риби. Але потрібно відрізняти задуху риби від інших небезпечних захворювань.

Багато рибалок при чищенні спійманої риби виявляли у неї в черевній порожнині довгих (до 120 см) плоских червів молочно-білого кольору. Це збудники лігульозу багатьох прісноводних риб - статевонезрілі форми стьожкових червів-ремінців. Статевозрілі особини паразитують в кишечнику рибоїдних птахів: чайок, поганок, бакланів, чапель. Це так звані остаточні їх господарі. Крім них у розвитку ремінців беруть участь два проміжних господаря - циклопи і риби. Найбільш сприйнятлива до цього захворювання така риба, як лящ, тараня, краснопірка, карась, плітка, білий амур, товстолобик. короп і сазан. Хворіє риба переважно у 2-4-річному віці.

Лігульоз – це надзвичайно поширена хвороба коропових риб. Ця хвороба реєструється як у природних, так і у штучних водоймах. Спалахи лігульозу відзначаються у весняно-літній час. Хворіє риба переважно у 2-4-річному віці.

Причиною цього захворювання є плероцеркоїди (личинки) цестод із родини Ligulidae. Паразитують личинки в черевній порожнині риби, спричиняючи атрофію внутрішніх органів, безпліддя, нерідко розрив черевної стінки і загибель риби.

Уражена риба скупчується на мілководді, у прибережній зоні, де їй легше добувати їжу. Тримається така риба у поверхневому шарі води. Плаває на боці або черевцем догори, легко піддається вилову, прибивається до заростей або очерету. У місцях, де скупчується хвора риба, з'являються чайки і поїдають її.

Заражені риби виснажені, черевце у них роздуте і тверде через скупчення паразитів. Ці паразити, здавлюючи внутрішні органи, порушують їх функції, внаслідок чого різко гальмуються обмінні процеси в організмі. Заражена риба перестає харчуватися, відстає в розвитку та дуже виснажується.

Боротьба з лігульозом у природних водоймах, озерах і водосховищах досить складна. Однак, здійснюючи послідовно низку заходів, можна досягати значного зниження зараженості риб. З урахуванням заражуваності різних видів риб слід заселяти водойми рибою, що є менш сприйнятливою до цієї інвазії: сазаном, коропом, судаком, щукою. Потрібно проводити посилений вилов верховод, уклея – риби, яка є найбільш вразливою до захворювання на лігульоз і стає джерелом масового зараження птахів, що поїдають рибу. Заборонено викидати у водойми внутрішні органи риби після патрання, а також загиблу, снулу і вибракувану рибу.

Лігула – безпечний для здоров’я людини гельмінт, оскільки є вузькоспецифічним, тобто здатний розвиватися тільки в певному виді господаря. Зараження на лігульоз не відбувається ані при споживанні інвазійної риби, ані під час купання у водоймах, у яких зареєстроване це захворювання.

Рибалкам не варто брати таку рибу для споживання. Хоча вона є безпечною для здоров’я людини, але, враховуючи специфіку збудника та його локалізацію, товарні, смакові та гастрономічні  якості такої риби будуть значно зіпсовані. М’ясо хворої риби дещо відрізняється за біохімічним складом від м’яса здорової риби, воно менш поживне і смачне.

У разі виявлення такої риби необхідно якнайшвидше звернутися до компетентних органів з метою реагування (територіальні органи екології, Держпродспоживслужби, Рибоохоронного патруля) та органів місцевого самоврядування. Для пришвидшення ідентифікації місця загибелі риби та оперативного реагування на повідомлення прохання за можливості інформацію також надавати у вигляді геолокації на карті, з фото або відеоматеріалами орієнтовної кількості загиблої риби

Наголошуємо, що реалізація живої риби має проводитись виключно з дотриманням ветеринарно-санітарних вимог, а саме: кожна партія риби живої має надходити на ринки з товаро-транспортними накладними та супровідними ветеринарними документами, після чого проводиться її ветеринарно-санітарна експертиза в лабораторії на ринку та видаються експертні висновки.

Дніпровське районне управління

Головного управління

Держпродспоживслужби у

Дніпропетровській області.