Держпродспоживслужба інформує - Загрози, перед якими людство часто залишається безсилим. Сап.
Не зважаючи на постійний розвиток медицини, появу нових методів лікування та наукові відкриття, все ще існують смертельні інфекції, у боротьбі з якими арсенал доступних нам засобів залишається надзвичайно обмеженим.
Сап (Malleus) – контагіозне захворювання однокопитних тварин - коней, віслюків, мулів, лошаків. Крім них, хворіють хижаки родини котячих (при поїданні м'яса хворих на сап тварин), верблюди і людина. Сап –характеризується утворенням на слизових оболонках носа, шкірі та у внутрішніх органах специфічних вузликів і виразок, схильних до казеозного розпаду. У коней захворювання протікає хронічно, у віслюків, мулів, лошаків - гостро, у хижаків родини котячих - у вигляді септицемії і характеризується виразковим ураженням слизових оболонок і внутрішніх органів. Інкубаційний період 2-14 днів. Поширюється розпиленням в повітрі, зараженням води і їжі, предметів домашнього ужитку. Збудник у зовнішньому середовищі не стійкий, смертність 50-100%, а від нелікованої септичної форми сапу складає близько 95%.
У хворих тварин підвищується температура (41 – 42 °С), втрата апетиту, частий ниткоподібний пульс, гіперемія слизової оболонки носа, прискореня дихання, одно- або двобічними слизовими виділеннями з носа, нечастий сухий кашель. Згодом на слизовій оболонці носа з’являються дрібні жовтуваті сапні вузлики з червоним ободком. Вузлики розпадаються і перетворюються на виразки, що мають круглу або довгасту форму, салоподібне дно, вкрите слизом з домішкою гною й крові, нерівні потовщені краї. Виділення з носа стають кров’янистими, дихання – сопучим, прискореним. Підщелепові лімфовузли на початку хвороби припухлі, гарячі та болісні, згодом різко збільшуються в розмірі (до величини курячого яйця), тверді, нерухомі, горбисті. Сапні вузлики та гнійно-некротичні виразки виявляють також на шкірі голови, шиї, задніх кінцівках, пріпуції та мошонці, рідше – на інших ділянках тіла. Вражені кінцівки набрякають, спостерігається кульгавість. Наприкінці 2 – 4 тижня носові ходи забиваються кров’янисто-іхорозними масами, які під час кашлю та фиркання виділяються назовні. Стан хворих тварин різко погіршується, швидко настає виснаження. Хвороба триває 8 – 30 діб, потім переходить у хронічну форму або закінчується загибеллю тварини.
Людині сап передається при безпосередньому контакті з ушкодженою шкірою, вдиханні збудника і шляхом бактеріальної інвазії у слизову носа, ротової порожнини та кон'юнктиви. Описано багато форм сапу, включаючи хронічну, дисеміновану, легеневу та септицемічну. Локалізовані форми зазвичай характеризуються вогнищами нагноєння, які можуть виразковуватися і утворюватись наново протягом тривалих періодів часу.
Найпоширеніші клінічні особливості генералізованого сапу включали післяобідньої та вечірньої низької температури, нездужання, втому, головний біль, міалгії, включаючи болі в спині, лімфаденопатію та біль у грудях. Приблизно половина пацієнтів не тільки відчували себе краще, але й мали змінені клінічні показники упродовж певного часу після першої хвилі симптомів захворювання. Цей період триває від декількох днів до 2 місяців, а потім виникають клінічні ознаки інфекції септицемії та колонізації внутрішніх органів, таких як селезінка, печінка, легені з розвитком абсцесів , як правило висока смертність, пов'язана з винекненням септичного шоку.
Профілактика
Для того щоб не допустити спалаху захворювання, допускається ввіз тільки здорових тварин з благополучних через хворобу території. дотримуються ветеринарно-санітарні правила щодо проведення досліджень та профілактичне карантинування.
У випадку підтвердження діагнозу на сап у вогнищі хвороби проводять заходи дезінфекції. Всі хворі тварини підлягають знищенню, так як ефективних засобів лікування немає. Для дезінфекції зовнішнього середовища застосовують 10 – 20 % розчини хлорного вапна, що містять 3 % активного хлору, 20 % суспензію свіжогашеного вапна, 4 % гарячий розчин їдкого натру, 5 % розчин лізолу з розрахунку 1 л/м2 за 2-годинної експозиції. Гній спалюють. Рідкі стічні води засипають хлорним вапном із розрахунку 200 г/л і ретельно перемішують. Господарство оголошують благополучним щодо сапу через 2 місяці після знищення інфікованих тварин і тварин, що з ними контактували, та проведення всього комплексу остаточних заходів дезінфекції.
Оскільки сап є невиліковним захворюванням, важливо не тільки регулярно оглядати тварин, але і максимально захищати їх від потенційно небезпечних джерел.
Пам'ятайте!!! При підозрі захворювання, незвичній поведінці необхідно терміново сповістити ветеринарного лікаря обслуговуючого Вашу територію та Дніпровське районне управляння ГУ Держпродспоживслужби ! Самолікування небезпечно для Вашого життя!
Контакти при будь-якій підозрі:
Солонянська районна державна лікарня ветеринарної медицини адреса: смт Солоне, вул. Тереньєва, 7
Дніпровське районне управління
Головного управління Держпродспоживслужби
в Дніпропетровській області