В рамках участі в марафоні «#Наша незалежність», «#Марафон_30» Солонянська селищна рада продовжує серію публікацій, приурочених до 30-річчя незалежності України

Ділимось з вами матеріалами документально-ілюстративної виставки «СОЛОНЯНЩИНА В ЛІТОПИСІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ», яку проводить Солонянська публічна бібліотека.

НАШ ВИДАТНИЙ ЗЕМЛЯК  СТРОМЕНКО ВАСИЛЬ ОНИКІЙОВИЧ

Фото без описуХудожник і політик із Солоного, сподвижник Дмитра Яворницького. Вніс вагомий внесок у формування джерельної бази з історії запорозького козацтва, становлення Катеринославського музею ім. О. Поля, у розвиток українського національного руху.

«Василь Строменко був непересічною людиною, досить відомою в колах тогочасної інтелігенції, до того ж талановитою та енергійною. Його яскрава постать тісно пов’язана з багатьма людьми і фактами історії нашого краю,… до того ж він дієво спричинився до розвитку його культури та політичного життя. Проте, нашим сучасникам він залишається малознаним, практично невідомим, хоча і був учасником важливих подій, відігравши у них не останню роль. Тобто ця постать заслуговує на нашу увагу і пам ‘ять.» (В. Заруба)

Василь Оникійович Строменко народився у березні 1880 року у селі Солоному Катеринославського повіту Катеринославської губернії у багатодітній селянській сім’ї. Батько, Оникій Демидович, орендував у землевласника, німця-менноніта Абрама Бергмана 20 дес. землі.

Змалку у хлопця виявився хист до малювання, особливо вдавалися йому копії з ікон. Свої малюнки він виставляв у хатньому вікні, до якого збігалися цікаві дітлахи – перші поціновувачі та шанувальники його творчості.

Бажання удосконалити малярські здібності привело юнака до Москви, де він навчався у Строгановському художньому училищі в1899-1903 роках. Там же у Москві, він увійшов до місцевої української громади. Ймовірно, що вже тоді долучився до політичної діяльності, бо вже з 1902 року став піднаглядним у поліції.

В Строганівському училищі познайомився й духовно зблизився з Дмитром Івановичем Яворницьким, який викладав історію. За словами Василя Строменка, знайомство з Дмитром Івановичем стало для нього доленосною подією, наповнило його життя новим змістом. Стосунки між ними тривали близько 20 років, про що свідчить їх листування. Час, проведений з Дмитром Івановичем Яворницьким залишився для Василя Строменка незабутнім і найкращим періодом в його житті. Подвижницька, натхненна праця Дмитра Яворницького була для Василя Строменка яскравим прикладом служіння Батьківщині. Дмитро Іванович розбудив у юному серці національні почуття, гордість за історію і культуру українського народу.

Наукове та життєве подвижництво Дмитра Івановича Яворницького надихало Василя Строменка на «любе і дороге українське діло».

Василь Оникійович захопився вивченням історії України, особливо історії запорозького козацтва. За порадою Дмитра Івановича він почав у 1901 році записувати український фольклор у рідному селі Солоному. У захваті Василь Строменко сповіщав учителеві, що так “розворушив старовину”, що його дід і баба вже багато наспівали запорозьких пісень, а дід ще “на придачу шкварить на сопілці “Сіромахи”.

Василь Строменко став сподвижником Дмитра Яворницького у формуванні зібрання Катеринославського музею ім. О.Поля, що був заснований у 1902 році і який очолив Дмитро Іванович. Справу комплектування і упорядкування музейної збірки вчений поклав на Василя Строменка. Саме Василь Оникійович став першим офіційним зберігачем музею (1901-0904 рои).  Василь Строменко стояв біля витоків створення музею ім. О.Поля.

У пошуках запорозьких старожитностей мандрував по селах Катеринославщини. У 1901 році йому вдалося розшукати план хутора запорозького старожила Микити Леонтійовича Коржа (1731 – 1835). Цей план 1832 ркоу, що зберігався у правнука Микити Коржа, мав вигляд живописного малюнка і супроводжувався віршованим текстом. На прохання Дмитра Івановича Василь Оникійович зробив копію цього плану. Зараз цей план зберігається у Дніпропетровському історичному музеї. Працюючи в музеї, Василь Строменко виконував функції екскурсовода, приймав відвідувачів, укладав музейний каталог, комплектував фонди, створював експозиції, організовував та проводив експедиції. збирав козацькі та старовинні експонати, знімав малюнки з писанок, вишиванок, копіював та реставрував ікони. Також доклав зусиль до виготовлення музейного обладнання. Василь Строменко у пошуках етнографічних пам’яток багато мандрував по ярмарках і селах Катеринославщини. Ним були зібрані писанки, посуд, одяг, чумацький віз . Завдяки його пошуковій діяльності, мобільності й частим подорожуванням музейне зібрання поповнилося також писанками, античним посудом, зразками середньовічної кам’яної скульптури. Василь Оникійович прислужився і збереженню зразків народного орнаменту, формуванню музейної бібліотеки. Проте бурхлива музейна діяльність Василя Строменка раптово припинилася. На нього почали писати доноси, й усунули з музею. Василь Оникійович знову записував у рідному селі народні обряди, здійснював археологічні дослідження під керівництвом Дмитра Яворницького та Михайла Міллера.

Одночасно з музейною діяльністю Василь Строменко брав активну участь в українському національному русі, завжди посідав активну громадянську позицію, співпрацював у Катеринославській “Просвіті”, організовував шевченківські свята, опікувався долею кобзарів. Завдяки знайомству з Дмитром Яворницьким і своїй відкритості й комунікабельності Василь Оникійович ввійшов у культурно-наукове коло української інтелігенції у Катеринославі та Москві, тобто у тих містах, де він жив, працював і навчався. Він брав активну участь у житті української колонії в Москві, підтримував дружні стосунки з відомими представниками українського національного руху, спілкувався з корифеями українського театру М.Кропивницьким, П.Саксаганським, М.Заньковецькою. У 1905 році Василь Строменко активно включився у політичну боротьбу, став один із активних діячів українського селянського руху, за що неодноразово (1906, 1907 1908 рр.) арештовувався і був ув’язнений. Перебуваючи у в’язниці, вивчав мови. Писав статті з археології, виступив з протестом проти утисків української мови тюремним начальством.

Окрім того, Василь Строменко наполегливо займався самоосвітою. Він багато читав класичної й сучасної йому художньої, історичної і філософської літератури. В 1909 році вступив до вільного університету в Москві, вів засідання української громади. У березні 1910 року українська громада в Москві, до якої належав і Василь Строменко, дістала дозвіл на відкриття українського клубу.

Під час студентських канікул Василь Строменко приїжджав додому і обов’язково допомагав Дмитру Яворницькому у музейних справах. Окрім того, він весь час перебував у центрі суспільного життя краю.

За громадську активність у 1912 році поліція вислала його з Москви.

Впродовж усього життя не припиняє політичної діяльності. У 1917 році в Катеринославі організовує загони вільного козацтва., стає членом партії есерів. В 1918-1919 роках брав участь у визвольних змаганнях на боці Петлюри. У 1935 та 1937 році був заарештований. А 1 листопада 1937 року трійкою НКВД засуджений до страти і розстріляний . Реабілітований у 1957 році.

Подальше дослідження біографії Василя Строменка варто продовжувати. Адже залишається ще багато прогалин у вивченні його життя та діяльності.

 

Джерело: КЗК «Солонянська публічна бібліотека»

БІБЛІОГРАФІЯ:

1. Археологічний нарис // Пам’ятки історії та культури Солонянського району ( за матеріалами «Зводу пам’яток історії та культури України») упоряд. Л.М. Голубчик, О.С. Колесник, Т.А. Царенко. – Дн-вськ: Журфонд, 2019. – с. 70-73

2. Василь Строменко – художник і політик із Солоного // Заруба, В.М. Українська метрика. Студії з історії України. Кн. 3 /В.М. Заруба. – Дніпро:ЛІРА, 2016. – с. 237-249