Фото без описуПри утриманні свійських тварин в селянських господарствах, які розміщено щільною забудовою навіть в селах, виникає багато проблем — санітарно-гігієнічних, екологічних, економічних, соціальних тощо. Це зумовлено передусім значною концентрацією тварин на обмеженому просторі, що супроводжується накопиченням великої кількості гною, стічних вод та інших органомістких відходів. Гній містить значну кількість патогенних мікроорганізмів, яєць і личинок гельмінтів, насіння бур’янів, солей важких металів та інших ксенобіотиків. Потрапляючи у ґрунт і водоймища, гнойова рідина спричиняє забруднення ґрунтових вод, біологічне зараження ґрунту патогенними мікроорганізмами та викликає масові отруєння водних організмів. Такі компоненти відходів, як метан, діоксид вуглецю, аміак і сірководень, забруднюють повітря. Неприємний запах, не естетичний вигляд буртів гною на межі між подвір’ями викликає суперечки між сусідами, сварки та як результат такого «спілкування» - численні звернення до органів місцевого самоврядування, Держпродспоживслужби, поліції. Тільки за останній рік комісією, створеною Розпорядженням селищного голови, з залученням фахівців Держпродспоживслужби, поліції було розглянуто більше двох десятків звернень громадян на порушення правил видалення побічних продуктів тваринного походження.

На виконання Закону України від 18.05.2017 № 2042-VIII «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин», діючого ветеринарно-санітарного законодавства органами місцевого самоврядування затверджено «Правила утримання тварин». Норми діючого законодавства спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини  і є обов’язковими для виконання на всій території громади: об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

В нашій громаді багато людей утримує свійських тварин. Відходи від тваринництва, до яких відносяться: піря,  роги і копита, кістки та шкури, і самі об'ємні - це гній, що походить від курей, овець, свиней, корів та інших тварин, господарі прагнули і прагнуть використати, в першу чергу, для корисних цілей.

Утилізація відходів повинна виконуватися відповідно до санітарно-гігієнічних норм. Обов’язково повинна проводитися  процедура знезараження стоків гною перед внесенням у грунт. Основні правила:

  •  Організація місць зберігання з дотриманням ветеринарно-санітарних правил.
  •  Дезінфікування хімічними, термічними та біотермічними способами.
  •  Дегельмінтизація.

Необхідно пам’ятати- неочищені стоки гною небезпечні для людини та навколишнього середовища! Вони зараховані до категорії нестабільних контамінантів (джерела інфекційних агентів органічного походження - токсини, віруси, бактерії, гельмінти та інші збудники хвороб). Але слід зауважити що тільки перероблений гній може використовуватися як органічне добриво грунту, призначене для сільськогосподарських насаджень. Так, патогенні мікроорганізми, які містяться в гнойовій біомасі, мають властивості тривалого збереження в зовнішньому середовищі і можуть бути причиною епідемій та епізоотій.

Способи тимчасового зберігання, знезараження та переробки

 Зібраний гній складують на спеціальних майданчиках для накопичення, карантинування і біотермічного знезараження. Біотермічний метод базується на утворенні в знезаражуваній масі високої (60°С ) температури. Відходи складають в купи, де вони під дією мікроорганізмів - аеробів помалу розкладаються. При цьому купа розігрівається приблизно до 60°С і відбувається природна пастеризація - гинуть більшість патогенних мікробів і яєць гельмінтів, а насіння бур'янів втрачає схожість. Термін витримування гною протягом 1 місяця у теплий період року і 2 місяці – у холодний. Якщо вологість гною перевищує 70 %, період витримування треба збільшити до 5–6 місяців. Після цього гній вивозять на поля під заорювання.

Власникам тварин необхідно облаштувати майданчик (відстійник) для збору гною, відходів життєдіяльності тварин відповідно з вимогами п 3.25а*, п. 3.31, п. 3.26, п. 3.35 ДБН 360-92 (з дотриманням вимог відстані від житлових будівель не менш ніж 50 м з урахуванням рози вітрів в даній місцевості – а саме, з підвітряної сторони від житлових будівель, рельєфу місцевості. Розміри майданчика повинні бути розраховані відповідно до кількості  гною, що утворюють тварини на протязі 2-3 місяців. Як правило майданчик (відстійник заглиблюють в землю до півметра та створюють навколо земляний вал (бортики). Для запобігання забруднення ґрунтів, підземних вод  стінки та дно вимощують плівкою (ізоляційним покриттям), або  – бетонують. Для запобігання потрапляння дощу, снігу , а також для запобігання розповсюдження сморіду навозні купи зверху накривають плівкою, це додатково допоможе підняти температуру всередені та знешкодить віруси, бактерії, гельмінти та інших збудників хвороб. При підвищеній вологості гнойової біомаси  (більше 75%) до купи шарами добавляють матеріали, що поглинають воду - тирсу, солому, тощо.

Після закінчення періоду знезараження  стоки гною стають безпечними і його можна використовувати для покращення родючості ґрунтів. Зумовлено це тим, що в сухій речовині гною міститься значна кількість азоту (1,9–6,5 %), калію (1,0–2,9 %), фосфору (0,2–2,7%) і органічної речовини (70–85 %). Крім цього, гній є джерелом гумусу – основного фактора родючості ґрунтів. У середньому 1 т гною дає 40–50 кг гумусу. Тому гній позитивно впливає на родючість, фізико-хімічні, агрофізичні та біологічні властивості ґрунту. Як джерело макро- і мікроелементів, вуглекислого газу, гній суттєво поліпшує баланс біогенних елементів у ґрунті.

Згідно з п.3.19* ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови. Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється відповідно до норм Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності».

У разі, якщо через відсутність таких правил питання залишається неврегульованим, внаслідок чого можуть виникати конфлікти, для вирішення конкретної ситуації можуть застосовуватись положення Земельного кодексу України щодо добросусідства. 

Враховуючі вищезазначене власники свійських тварин зобов’язанні:

  • утримувати худобу у приміщеннях або загонах, передбачених для їх утримання, розташованих не ближче ніж 15 м від жилих приміщень і не менш ніж 50 м  від дитячих, лікувальних та харчових закладів;
  • систематично  проводити  заходи боротьби з мухами та гризунами;
  • здійснювати складування кормів, гною і компосту тільки на території присадибної ділянки, у винятковому випадку на відведеній органом місцевого самоврядування земельній ділянці, з обов’язковим виконанням протипожежних, санітарних, ветеринарних і естетичних правил і норм;

Нагадуємо що відповідно з вимогами ст. 35, ст. 202  Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п. 10.14, п. 10.33  ДБН 360-92 забороняється складування гною та відходів життєдіяльності тварин на території  ландшафтно - рекреаційної території, біля водних об’єктів. За порушення правил утримання тварин, птиці, порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою території населеного пункту  власники тварин притягуються  до адміністративної відповідальності відповідно до КУпАП (ст.152 та ст.154)

Обов'язкове виконання власниками тварин вимог ветеринарно-санітарних норм забезпечить належний епізоотичний та санітарно-епідеміологічний стан, належні умови для гармонійного співіснування людей та тварин на території громади.

Дніпровське районне управління

Головного управління

Держпродспоживслужби у

Дніпропетровській області